Експозиція «За Україну, за її волю» хронологічно охоплює невеликий період (2013 – 2024 рр.) наповнений трагічними подіями в історії України. Розпочинається подіями Євромайдану та Революції Гідності, які стали передумовою російсько-української війни. Наступні розділи присвячені подіям АТО/ООС, повномасштабному вторгненні та участі в них закарпатців. Експозиція покликана вшанувати воїнів, які захищають незалежність та суверенітет України та пам’тати всіх героїв, що віддали своє життя за Україну і за нашу свободу.
21 листопада 2013 р. багато людей згуртувалися в соцмережах та вийшли на площу в Києві, щоб висловити протест проти відмови проросійського президента Віктора Януковича підписувати угоду про асоціацію між Україною та Євросоюзом. В різних містах України стали щодня організовувати акції на підтримку євроінтеграції. У ніч із 29 на 30 листопада озброєні бійці «Беркуту» силою витіснили людей із площі, застосувавши вибухові пакети. При цьому били людей кийками і давили ногами.
Через жорстокий розгін протестувальників, 1 грудня у центр Києва з’їхалися сотні тисяч людей. Дії влади підняли громадян, обурених корупцією, узурпацією влади, порушенням прав людини, політикою зближення з Росією. Через євроінтеграційні гасла протести назвали Євромайданом. Згодом він отримав назву Революція Гідності.
Поштовхом до подальшої ескалації протистояння стало ухвалення Верховною Радою України 16 січня 2014 р. «диктаторських законів». Вони обмежували права громадян і розширювали повноваження спецпризначенців для покарання учасників акцій протесту. 19 січня євромайданівці розпочали ходу, щоб підготувати безстроковий пікет Верховної Ради України. Хода зустрілася із загонами внутрішніх військ і спецпідрозділами «Беркуту» на вулиці Грушевського — почалися сутички, які тривали всю ніч. 22 січня вперше за час Революції Гідності загинули два активісти. Поранення отримали сотні протестувальників.
Наприкінці січня масові виступи охопили й інші регіони України. Протестувальники займали адміністративні будівлі, усували з посад проросійських голів держадміністрацій. Ці протести стали реакцією народу на загострення протистояння Євромайдану після прийняття «диктаторських законів».
Закарпатці з перших днів підтримали Євромайдан і вийшли на масовий мітинг в Ужгороді на площі Театральній та інших містах. Найбільш активними були студенти, учасники патріотичних українських молодіжних організацій, члени Всеукраїнського об’єднання «Свобода» та інші. Сотні наших краян доєдналися до євромайданівців в Києві, розуміючи, що все буде вирішуватися саме в столиці. Для потреб київського Євромайдану із Закарпаття регулярно відправляли гуманітарну допомогу. Наприкінці січня 2014 р. в Ужгороді розпочали блокування будівлі Закарпатської ОДА. На площі Народній розбили наметове містечко та звели барикади. Сюди автобусами приїжджали активні громадяни з різних районів краю. Всі ці події можна побачити на фотоілюстраціях, розміщених у цьому розділі експозиції. Серед оригінальних експонатів на окрему увагу заслуговують прапори євромайданівців з Ужгорода та Тячева, захисне спорядження та речі учасників тих подій О. Волосянського та І. Ріхтера та інших активістів, уламок з пам’ятника Леніну в Києві. В цьому розділі створено також інсталяцію «Закарпатці на майдані». Вона наповнена оригінальними предметами з ужгородського та київського євромайданів.
Події 20 лютого на вулиці Інститутській в Києві увійшли в новітню історію України як «кривавий четвер». У цей день снайпери вбили 48 євромайданівців. У ніч з 21 на 22 лютого Віктор Янукович із найближчим оточенням втік до Росії. Цього ж дня Росія розпочала окупацію Криму.
«Уламок з памʼятника Леніна, поваленого євромайданівцями»
«Інсталяції «Закарпатці на Майдані»
«Захисне спорядження учасників Євромайдану»
«Прапор євромайданівців із Ужгорода»
14 квітня 2014 року виконуючий обов’язки президента України Олександр Турчинов оголосив про початок антитерористичної операції із залученням Збройних Сил України (АТО). Це рішення було ухвалено після захоплення сепаратистами під керівництвом офіцерів спецслужб РФ українських міст Слов’янськ, Краматорськ, Дружківка та ін.. 7 квітня у Донецьку проголосили так звану Донецьку народну республіку – ДНР і звернулися до президента Росії з проханням ввести війська на Донбас. Згодом ситуація повторилася в Луганську – 28 квітня була «створена» ЛНР. Була захоплена державна адміністрація в Харкові.
Перше серйозне бойове зіткнення українських військових із незаконними збройними формуваннями відбулося 2 травня, коли в небі над Слов’янськом за допомогою ПЗРК було збито гелікоптер сил АТО, що підтвердило залучення кваліфікованих російських військових. 26 травня була проведена перша масштабна операція українських військових: за участю авіації та десанту відбувся бій за Донецький аеропорт. 4 червня був звільнений Лиман, а 13-го — Маріуполь.
На початку липня сили АТО перейшли до стрімкого наступу. 5 липня звільнили Слов’янськ і Краматорськ, наступного дня − Бахмут, 21 липня − Торецьк, 30 липня − Авдіївку, 1 серпня − Красногорівку, 5 серпня − Мар’їнку, а бойові дії перемістились на південь Донбасу.
У серпні 2014 року українські військові вели бої за місто Іловайськ. Силам АТО майже вдалося оволодіти містом, але після прямого втручання російських регулярних військ наприкінці серпня іловайське угрупування опинилося в оточенні. Це призвело до втрати контролю над окремими районами Донецької та Луганської областей та підписанням Мінських домовленостей у вересні 2014 р.
Чергове загострення на фронті сталося у січні-лютому 2015 р. Найбільш складна ситуація склалася в районі Донецького аеропорту та Дебальцевого. Бойовики, за підтримки підрозділів збройних сил РФ, намагалися будь-якою ціною ліквідувати Дебальцівський виступ та захопити Донецький аеропорт, тим самим примусивши Україну йти на політичні поступки. 12 лютого у Мінську було досягнуто домовленості про нове перемир’я, які були закріплені у «Комплексі заходів по виконанню Мінських угод». Ці домовленості припинили активну фазу АТО. Замість антитерористичної операції, яка офіційно припинилась 30 квітня 2018 р., було оголошено про початок операції об’єднаних сил (ООС).
Закарпатські військові підрозділи брали активну участь в АТО з перших днів. Військовослужбовці 128-ї ОГШБр тримали позиції в Луганській області в районі Лисичанська, Сєвєродонецька та Рубіжного, брали участь у боях під Дебальцевим в районі м. Артемівськ (Бахмут). Участь в АТО брали прикордонники Чопського та Мукачівського прикордонних загонів, співробітники спецпідрозділів МВС із Закарпаття. Багато закарпатців стали в ряди добровільних військових формувань. В цьому розділі представлено військове спорядження та особисті речі військовослужбовців – учасників тих подій (військовослужбовців Василя Наливайка, Юрія Вацика та Юрія Крамаренка). Дуже цінними та оригінальними є обгорілий в боях прапор 128-ї ОГШБр та дорожній вказівний знак «Піски». В окремій вітрині виставлені експонати, передані гуманітарною місією з пошуку полеглих ГО «Союз «Народна Пам’ять», які були віднайдені в районі боїв за Іловайськ. Доповнює цей розділ науково-ілюстративний матеріал.
«Обгорілий у боях український прапор 128-ї ОГШБр»
«Дорожній вказівний знак «Піски»»
«Особисті речі військовослужбовців»
«Речі бійців АТО, знайдені в районі Іловайського котла»
Вранці 24 лютого 2022 р. російський президент Путін оголосив про початок «спеціальної воєнної операції». Її метою він назвав «демілітаризацію і денацифікацію України». За кілька хвилин російські ракети атакували українські аеродроми та військові об’єкти по всій Україні, почалося відкрите збройне вторгнення росіян із території Білорусі та тимчасово окупованого Криму.
Під надуманим приводом захисту російськомовного населення в нашій державі кремль поставив за мету знищити військовим шляхом українську державу та її ідентичність. Путін планував бліцкриг: висадити десант на Гостомельський аеродром і захопити Київ. Одночасно було завдано удару з півночі по Чернігову, Сумах та Харкову, а з півдня – на Одесу, Миколаїв, Херсон та Маріуполь.
До основних епізодів повномасштабної війни належить битва за Київ, що тривала з 24 лютого по 1 квітня 2022 року. Стійкий опір ЗСУ зірвав плани росіян. Через безрезультатність спроб прорватися до Києва, вже наприкінці березня командування рф вирішило вивести війська з Київської області. Ключовими епізодами битви за Київ стали бої за Ірпінь, Ворзель, Бучу, Гостомель. З 19 березня підрозділи Сил оборони України перейшли до контрнаступу. Ворог почав відступати. Знаковими стали у 2022 р. бої за Маріуполь. Сили оборони України вимушені були відступити до міста й вести кругову оборону проти переважаючих сил ворога. З 21 квітня єдиним опорним пунктом захисників в Маріуполі лишився металургійний комбінат «Азовсталь».
Після провалу первинного плану швидкого захоплення України, противник перегрупував війська та продовжив повзучий наступ на кількох напрямках.
На початку осені 2022 р. ворог втратив ініціативу та змушений був вживати заходи для збереження свого положення на окупованих територіях. Сили оборони України в цей час провели низку наступальних операцій. Першою з них була Харківська наступальна операція, розпочата 5 вересня. Заскочені зненацька ворожі підрозділи в Харківській області почали відступати. ЗСУ звільнили до 500 населених пунктів, і серед них – міста Ізюм, Балаклія, Куп’янськ. Успішно була проведена восени 2022 р. й Херсонська наступальна операція, під час якої звільнили від загарбника Херсон і ще понад 200 населених пунктів.
Від самого початку війни жертвами російських авіаударів стали передусім мирні українські міста та села, інфраструктура та енергетика Географія ударів охопила всі регіони України. Російські війська руйнують не лише аеродроми, військові частини, нафтобази, але й житлові споруди, пологові будинки, лікарні, дитячі садки, школи тощо.
За понад два роки великої війни від початку повномасштабного вторгнення Сили оборони України зірвали всі плани російських агресорів, змусивши їх відмовитись від загарбання Києва, висадки морського десанту в Одеській області та виходу до Придністров’я. Тепер зусилля росіян зосереджені на захопленні Донецької та Луганської областей і утриманні тимчасово окупованих частин Херсонської і Запорізької областей. Беззаперечним успіхом України у 2023 р. стало усунення домінування російського флоту на Чорному морі.
Сьогодні Україна стримує російську збройну агресію завдяки зусиллям на військовому, дипломатичному, інформаційному фронтах, а також потужній міжнародній допомозі.
Центральне місце в експозиції займає музейна інсталяція, яка символізує російську агресію проти України. Тут виставлено уламки смертоносної зброї, якою понад два роки обстрілюють позиції українських бійців, знищують міста, інфраструктуру та цивільних мешканців. В цьому розділі виставленого взірці трофейної зброї та амуніції, здобуті українськими воїнами у боях та згодом передані до нашого музею. Також представлено зброю, яку використовують ЗСУ і, зокрема, ту яка передана союзниками України. На світлинах можна побачити символіку та емблеми військових підрозділів із Закарпаття, відомих краян, які беруть активну участь у відбиттю ворожої агресії. Окремий розділ в експозиції присвячений вшануванні пам’яті закарпатців, які віддали своє життя за Українську державу. Світлини героїв, які загинули постійно змінюються на телеекрані і це повинно бути постійним нагадуванням про те яку високу ціну заплачено за нашу свободу.
Музейні експонати, які представлені в цьому розділі, вдалося зібрати завдяки військовослужбовцю Олександру Волосянському, ветерану війни, волонтеру Євгену Йоні, військовослужбовцю, професору Федору Шандору, військовослужбовцям Олександру Мірошниченку та Олександру Алфьорову, ветерану війни, волонтеру Олександру Панцуличу, волонтеру Андрію Любці, військовим 15-го окремого гірсько-штурмового загону та багатьом іншим. Вони передавали до музею предмети які стали наповненням цього розділу експозиції.
«Зброя, передана союзниками України та трофейна зброя, здобута ЗСУ у боях»
«Символіка військових підрозділів Закарпаття»
«Металеві уламки»